Зміст статті:
Штам грибів - це культура, яка має певний набір ознак.
Ці якості визначаються набором генів.
Саме цей набір забезпечує різноманітність зовнішнього вигляду гливи та різні умови мікроклімату для вирощування.
Поняття штам використовують ще й мікроорганізмів. Воно аналогічне поняттю "сорт" для рослин та "порода" для тварин.
За здатністю гливи рости при різних температурах штами ділять на три групи: універсальні, зимові, літні.
Якщо ви починаєте займатися бізнесом, спробуйте 5-6 варіантів, щоб визначити, який міцелій підійде у вашому конкретному приміщенні.
Спочатку гриби можуть рости добре навіть у погано пристосованих приміщеннях: немає специфічного інфекційного фону при обробці субстрату, в інкубаторі, у залах вирощування.
А через три - чотири роки грибоводи, які вважають себе вже бувалими, розповідають, що міцелій зараз не такий, як був раніше, коли вони тільки-но прийшли в бізнес. І ці розмови не припиняються вже років 20. Тільки оповідачі різні. Хтось розуміє свої недоробки і переробляє вентиляцію, системи зволоження та обігріву повітря.
А хтось стоїть на своєму, і каже, що на початку у нього така ж вентиляція була, і гливи було море. Такі бізнесмени роблять висновок, що це міцелій поганий та купують його у різних виробників. Але закінчується цей процес зрештою банкрутством.
Бо мікроклімат – штука серйозна. Докладніше про вентиляцію.
Насамперед від штаму. Пульмонаріс або Легенева глива - Р-14, РРН, Чорний принц - має коричневе забарвлення.
Лінійка групи "К" - темно-сірий з домішкою коричневого або світло-кавового.
Лінійка групи "Р" - сірий та світло-сірий.
Колір плодових тіл, що описується в характеристиках, проявляється при дотриманні оптимальних кліматичних умов вигонки. Розглянемо, які обставини впливають на колір гливи.
Плоди більш насиченого, темного відтінку утворюються, якщо їх вирощувати:
При високій температурі глива світлішає.
Раніше було прийнято вирощувати шокові види - для початку плодоношення яких був необхідний температурний шок - різке охолодження партії після інкубації для ініціалізації появи примордій.
Наразі такі сорти не використовують. Навпаки, різко температуру опускати не можна: по-перше, щоб не підтягнути вологу під поліетилен, а по-друге, щоб не залити конденсатом примордіальні кільця та розрізи на мішках.
Але як і раніше, для початку плодоутворення потрібно знизити температуру в приміщенні або перенести зарослі мішки з інкубатора до камери вирощування.
Звісно тут не всі штами, лише ті, з якими я працювала.
У них широкий діапазон температур для зростання. Тобто. вони непогано ростуть від +10-12 ° C (правда, повільно) до +20-25 ° C (тільки при грамотно спроектованій вентиляції).
Дуже врожайний – часто він дає на першій хвилі від 20 до 23% товарних грон.
У цієї гливи дуже щільні, красиві зростки, їх забарвлення варіює від блідо-бежевого до темно-коричневого.
Різна вологість у поєднанні з низькою (або високою) температурою та рівнем СО2 якраз і дає різні відтінки.
За високої та низької температури вирощування друзи М-5 стають крихкими та ламкими.
Форма плодів також залежить від клімату.
Дуже красиво виглядає покладений на підкладку, і під плівкою менше розтріскується.
М-5 зберігається в холодильнику менше днів, ніж К-17.
Ніжка часто буває жорсткою, особливо в нижній частині. Але сам гриб має ніжну консистенцію та відчутний грибний аромат.
Рівень вуглекислого газу на колір К-17 майже не впливає, а от при вологості, нижчій, ніж оптимальна, може стати світло-кавовим.
У гроні дуже багато зачатків, і, якщо дотримуватись мікроклімату в камері, то виростають зростки вагою від 800 до 1,5 кг.
У багатьох випадках на дрібних грибних виробництвах (домашніх грибарнях та теплицях) К-17 виростає набагато м'ясистіше і щільніше, ніж у великих камерах.
Перша хвиля - 18-22%. Довго зберігається у холодильнику, не змінюючи зовнішнього вигляду – до 7-8 днів, якщо зірвано у фазі, коли основна маса грибів у діаметрі 4-5 см.
Основним недоліком К-17 є те, що він дуже вимогливий до стабільних умов інкубації.
Тому порада: не робіть різких змін кліматики під час інкубаційного періоду, якщо ви культивуєте К-17. Хоча… . Решті сортів це теж ні до чого.
За формою нагадує К-17, але колір - світло-бежевий, із сіруватим відтінком. Молоді грибочки сірі, з домішкою кольору "кава-з-молоком". На інтернет-ресурсах його описують як важкий та м'ясистий, але я жодного разу не зустрічала такий Р-80, хоча об'їздила чимало промислових підприємств та домашніх господарств.
Його невеликі грона добре виглядають на підкладці.
Скрізь, де я бачила р-80, він, з незрозумілої для мене причини, росте гірше в тісних виростних камерах, зі стелями до 2,5 м.
Усі три штами описані вище, дуже добре плодоносять у великих просторих, правильно розрахованих приміщеннях. Їх полюбляють технологи виробництв, які працюють в одну хвилю і за однозональною системою.
Вважається, що оптимальні параметри вирощування для цих трьох сортів – це температура 16-17 градусів, вологість у момент зав'язування примордій – 90%, після масового зав'язування опускається до 88%. Під час плодоношення підтримується лише на рівні 85-87%. Рівень вуглекислого газу має перевищувати 850 ррм. Але останнє більше належить до К-80. М-5 і К-17 менш чутливі. Вони мають гарну форму навіть за 900-950 ррм.
Але оскільки всі параметри клімату взаємодіють один з одним, необхідно індивідуально підібрати відповідні для вашої камери.
Зокрема, велику роль відіграє швидкість потоків та відсоток рециркуляційного повітря.
Один з найвідоміших видів міцелію, що давно продаються.
Для дрібних підприємств, де важливо, щоб весь час був постійний обсяг продукції, він може і гарний – його особливість у тому, що хвилі приблизно однаково плодоносять – 10-12%-перша, 7-10% друга, 5-7% – третя.
Тим більше, він невибагливий до клімату та стійко переносить його коливання.
Але для інтенсивного виробництва (навіть дві хвилі) він не годиться.
Крім того, шляпка у нього м'яка після приготування, а нога жорстка по структурі, часто не смачна, та ще й досить довга. Розпещеному різноманітністю споживачеві це не подобається – доводиться частину ніжки зрізати, а це – втрата врожаю, і, відповідно, прибутку.
К-12, К-6 (фото поруч), и М-2191 звуться "зимові" тому, що можуть рости за низьких температур.
Інкубацію можна проводити при 18°C, вирощування – від +5 до +13°C, вологість – від 85 до 88%.
Якщо в інкубаторі тримати 20°C примордії з'являються на 16-17 день на субстратах з лушпиння і на 2-3 дні пізніше на соломистих.
Під час ініціалізації плодоношення вологість піднімають до 93%, поступово знижуючи температуру в кімнаті.
У зимових сортів красиві, щільні м'ясисті плодові тіла, практично без ніжки - якщо вміст вуглекислого газу нижче 1000 ppm.
Є думка, що К-12 - зовсім не зимовий, він просто краще за інших витримує низькі температури вирощування (11-12 ° C). І що насправді він краще росте при 14-15 °C, і це його оптимум.
Не знаю.... я не можу погодитися з цим твердженням, але тільки тому, що особисто у мене він погано зростав за 15 °C.
У К-6 та К-12 грона мають меншу кількість грибів, ніж у М2191 (на фото праворуч), і капелюшки у нього дрібніші, ніж у лінійки К.
К-6 добре росте від 8 до 11 °C, при вищій – він не такий м'ясистий, за рахунок швидкого зростання не встигає набирати масу, а края капелюшка розтріскуються.
На К-12 (зображення праворуч, нижче) нерідко виникають іржаві крапки на шкірці шляпки, особливо після випадкового потрапляння на них крапель води.
Одні фахівці вважають, що це – бактеріоз, інші – що різновид триходерми.
Ці точки псують зовнішній вигляд гливи, можуть ставати слизькими.
Тому поливати К-12, навіть у дорослому стані і за оптимального клімату я не рекомендую.
У зв'язку з тим, що взимку нагрівання та зволоження повітря в приміщеннях коштує досить дорого – раджу звернути увагу на зимові сорти.
До речі – відрізнити один штам від іншого по фото – практично не реально. Принаймні я за таке не беруся.
Гриби можуть змінювати форму та колір залежно від умов мікроклімату.
З урахуванням термінів інкубації, зимові штами можна культивувати з листопада до лютого місяця.
Оригінатор М-2191, бельгійська фірма MYCELIA в анотації до сорту пише, що максимальна температура, за якої його можна вирощувати, становить 17-20 °C.
Але я за такої температури жодного разу не вирощувала, тож сказати нічого не можу.
Штам J-53 я теж віднесла б до зимових. Оптимальна температура його вирощування, судячи з техкарти, 10-12 градусів. Вміст вуглекислого газу в грибниці рекомендується на рівні 650-800 ррм.
У порівнянні з K17 штам J53 набагато краще переносить перепади вологості, що є порятунком для багатьох грибівників.
J53 росте красивим і не деформує капелюшок навіть за 20С і рівня СО2 до 1000 ррм у теплиці! Щоправда, у таких умовах він тонкий та світлий.
Крім того, краю капелюшків цього штаму не тріскаються.
Урожайність на першій хвилі становить 18-21%.
Чому я наводжу приклад при 20 градусах у камері, якщо за техкартою виходить, що це – зимовий штам?
Відповідь полягає в тому, що цей штам просто стійкий.
Причому до всього – несприятлива температура, зволоження, умови утримання після зриву грон.
Це так звана легенева глива або пульмонаріс. Коричневий або бежевий колір. Раніше був більш поширений штам 14-р, зараз - ррн (на зображенні).
Плодові тіла дуже тонкі, схожі на пелюстки, але з ніжним смаком та яскравим грибним ароматом. Як на мене - це найсмачніші штами гливи. Вони гарні і в маринівці, і смажені, і як фарш.
Грона досить пухка, часто при зриві гриби відокремлюються від загального зростка.
Хвилі переходять плавно, без вираженого відпочинку між ними. Перші три хвилі приблизно однакові за врожайністю – 12-9%. На 4-5 врожаї, як правило, виростають одиночні гливи.
Потребують потужного продування свіжого повітря, тому додавати рециркуляцію потрібно дуже обережно. Найкраще збільшити потоки до 9-10 м/сек і підняти вологість до 90-92%. За таких показників пульмонаріс плодоноситиме навіть при 28-30 °C.
Недоліком є рясне спороношення - у десятки разів сильніше, ніж у сортів лінійки К.
Пульмонаріс росте дуже швидко. Переростаючи, він стає дуже легким, просто таки невагомим і дає стільки спор, що в камері висить густий туман із них.
Тому я рекомендую збирати його, коли основна маса капелюшків розміром 4-5 см, а це кожні 4-5 годин, тобто. 5-6 разів на добу. Інакше все ваше обладнання (не кажучи вже про ваші легені) заб'ється спорами.
Є ще так звана "біла" глива, яку вирощують в Індії, на Філіппінах і яка включає мабуть декілька тропічних штамів, але я з ними не знайома.
Зерновий міцелій - це культура штаму гливи, яку виростили на зерні. Він білий, незалежно від штаму.
Якщо посівний матеріал складається з розсипних зернівок і явно видно жовто-коричневий колір самого зерна – він слабо заріс. Такі пакети небажано купувати.
Але якщо це вже сталося - покладіть його в чисте тепле місце (ні в якому разі неможна на батарею).
При температурі 18-22 градуси активна грибниця заросте і стане повністю білою буквально за три - чотири дні.
Якщо при заростанні вона покриється пліснявою, це означає, що зараження відбулося до постачання, ви заразити його ніяк не могли.
Студенисті плями жовто-коричневого кольору, цвіль рожевого, всіх відтінків зеленого або чорного на зернівках говорять про те, що посівний матеріал зроблений або зберігався в нестерильному середовищі.
Навіть якщо прибрати ділянки з пліснявою, немає впевненості, що гіфи пліснявого грибка не проросли в ті ділянки, де поки не видно спор.
Адже грибниця цвілі зовні мало відрізняється від гливи, вона біляста або світло-сіра. А яскраве різнобарвне забарвлення мають саме спори.
Чорні дрібні крапочки на міцелії гливи - це теж спори плісняви. Якщо вони на тонких волосинках - це один із видів мукорових.
Такий матеріал сіяти не можна, фотографуйте такі пакети, зв'язуйтесь з постачальником та вимагайте компенсацію.
Відео про міцелій:
Всередині не повинно бути щільних злиплих грудок зерна. Якщо такий вам трапиться, не намагайтеся його роздавити в ємності з розім'ятими зернівками, підготовленими до засіву – у середині таких конгломератів часто зустрічається пліснява.
У нього є дуже тонкий трохи солодкуватий аромат - мені нагадує молочний.
Будь-який різкий запах - кислий, "смердючий", спиртовий, антибіотиків або аміаку говорить про те, що розвиток грибниці відбувався неправильно - це неякісний товар.
У холодильній камері, окремо від грибів, при температурі від 0 до 2°C, без світла.
Можна вмикати освітлення, заходячи в холодильник, але не залишайте його увімкненим, коли вас там немає!
Якщо грибниця свіжа та активна, при температурі вище 50 вона утворює білі ущільнення, що виступають над зерновою поверхнею.
Так починається проростання гіф, насамперед під фільтрами, там відбувається обмін газами, зовні надходить кисень, починається формування примордій.
Допустимо короткочасне зниження (підвищення) на 2-3 градуси.
Якщо міцелій зберігався нижче мінус 2-3°C, його активність зменшується. Буває так, що після розморожування він не лише добре заростає, а й дає врожай. Але навіщо ризикувати?
У документації має бути вказано кінцевий термін використання, після якого постачальник не несе відповідальності за його якість.
Термін придатності залежить від умов зберігання. Якщо дотримуватись правил, перерахованих вище, становить два - три місяці. Для деяких сортів (в основному теплолюбних) - не більше двох тижнів.
Якщо порвалася прямо у вас в руках - зачепилась об куточок коробки, або впала і надірвалася, заклейте розрив скотчем, засійте насамперед.
Уточніть у виробника:
- чи видають технологічну карту вирощування для пропонованих штамів, чи хоча б знає виробник оптимальний клімат для розвитку та зростання плодових тіл. Погодьтеся, якщо постачальник не в курсі, як використовується надалі продукція, яку він вирощує – це більш ніж дивно.
- з якої лабораторії у постачальника вихідний сорт (маточна культура), знайдіть цю лабораторію в інтернеті. Якщо про неї немає інформації - подумайте, чи варто довіряти.
- Чи є на целофані фільтри.
- Чи запаяний пакет.
У разі, якщо він просто зав'язаний або заклеєний скотчем, якщо немає фільтрів, через які грибниця глива дихає – краще не ризикувати.
І ще - як би вам не хотілося звинуватити у своїх бідах міцелярників:
Якщо блок заріс добре, примордії з'явилися вчасно і на початку розвитку були красивими, то все, що відбувається після - це помилки або обробки субстрату, або клімату. Або того й іншого.