З вами Глива-експерт і сьогодні ми розглянемо основні особливості обробки субстратів, які потрібно враховувати при гідротермії, ксеротермії та пастеризації в тунелі.
розроблену вами чи фахівцем. Якщо ви вирішили провести експеримент і відступили від технологічної карти термообробки рослинної сировини – ведіть журнал та ретельно записуйте свої спостереження щодо кожної партії, де ви щось змінювали.
Обов'язково запишіть чому вирішили піти саме на ці зміни технології.
Запишіть також чи не змінювалося щось ще - світло вимикали, грілося довше, лушпиння інше.
Адже проблеми в блоках (або навпаки, гарне заростання та високий урожай) можуть бути пов'язані не з вашим експериментом, а з іншими факторами, які наклалися на ваш досвід.
Якщо журнал не вести – коли блоки через 20 днів заростуть – повірте, ви вже не згадаєте, ЩО саме (а головне – чому) було змінено три тижні тому…
Особливо, якщо наступного разу змінили щось інше. Можливо, проаналізувавши свої записи, Ви вдосконалите процес або не станете повторювати більше своїх помилок.
В якій кількості додавати ці компоненти залежить від:
Головна мета – довести рН (ph) субстрату до 7,8-8,5.
рН показує кислотно-лужний баланс.
Якщо він дорівнює 7, то кажуть, що розчин є нейтральним.
Якщо більше семи, то він лужний.
У деяких регіонах вода сама має реакцію вище 7, і у грибівників немає браку. Якщо використовувати свіже чисте лушпиння - можна навіть без додавання вапна.
Підлуговують воду для субстрату гливи якщо водопровідна або свердловинна вода має кислу реакцію - від 6,5 і нижче.
Для якісного розвитку міцелію гливи без браку потрібні певні значення лужності рослинної маси.
Після термообробки вона має бути в діапазоні 7,5 (краще 7,8) - 8,5 (8,2).
Саме при такому значенні міцелій гливи розвивається добре. А солома чи лушпиння поступово закислюється продуктами життєдіяльності грибниці.
Цвіль добре росте в кисліших середовищах, тому потрібний нам рН пригнічує її розвиток.
Велика лужність (рН вище 9) може зашкодити грибниці.
Міцелій гливи розвивається повільно в такому лужному середовищі, при його пригніченні розростатимуться колонії бактерій. В результаті отримаємо брак.
Докладніше про проблеми розвитку блоків.
Визначати доведеться досвідченим шляхом: спочатку віддати воду на аналіз, у деяких регіонах вона досить лужна для того, щоб за гідротермії вапно взагалі не додавати.
Але, якщо все-таки доведеться працювати з вапном, то доливати краще вапняну пасту, в сухе лушпиння, при наповненні мішків.
Можна почати з 200 гр негашеного вапна на 100 кг замоченої сировини або (приблизно) на 35-40 кг сухого. І обов'язково контролювати рН.
На ксеротермії вапно необхідно домішувати у воду, якою остуджують рослинну масу.
При пастеризації додавання вапна або технічної (кальцинованої) соди йде в процесі замочки соломи та лушпиння.
Вапно має бути гарної якості, щоб після розведення всі камінці розчинилися. Таке вапно називається жирним - у ньому не залишається нерозчинних камінців-домішок.
Крім того, воно обов'язково має бути кальцієвим, а не магнезіальним або доломітовим. У двох останніх велика кількість оксиду магнію, MgO, а нам це зовсім не потрібне.
Прилад називається - pH-метр
Необхідно зробити витяжку із субстрату за ГОСТ 26180-84.
Візьміть банку, налийте в неї 250 мл води та зробіть на цьому рівні мітку.
Ось у такій банці з міткою ви тепер зможете правильно міряти рН.
Заберіть зразок 25 гр. і залийте дистильованою водою до мітки. Перемішати, настояти 30-40 хвилин. Потім визначати.
Зразок солом'яного субстрату бажано подрібнити ножицями до 1-2 см. Але, наскільки я знаю, ніхто не подрібнює.
При тунельній обробці вимірюють двічі - перед закладкою в тунель і під час засіву, три - чотири проби (залежно від довжини тунелю) з різних місць тунелю.
Метод, звичайно, дуже приблизний. Смужку лакмусу пальцем притискають до пропареної маси на інокуляційному столі і дивляться результат. Але там не буде десятих, інколи ж це важливо.
Звичайно, якщо папірець покаже рН менше 7, ви зрозумієте, що треба додати вапно, але "вгадати" скільки додати - без точного приладу буде важко.
Фундазол – це препарат, діюча речовина якого – беноміл – заборонений до продажу практично у всьому цивілізованому світі. У наших не дуже розвинених країнах досі живий міф про те, що беноміл успішно захищає від цвілі взагалі і від триходерми зокрема.
Особливо при ксеротермії. Мовляв, додавайте фундазол і буде вам щастя.
Про шкідливий вплив на людину ви можете прочитати статті в інтернеті. Я зупинюся на тому, що у лужному середовищі він швидко розкладається.
Якщо і захищає щось ваш субстрат від плісняви при його застосуванні, то це саме рН, а не фундазол.
У кислому середовищі він активний. Але, на жаль, сприяє приходу та поширенню штамів цвілі, стійких до беномілу. Мало того, при вбивстві грибків – антогоністів, розмножується бактеріальна флора у великій кількості.
Тому при використанні препаратів з беномілом у мішках немає зеленки, але найчастіше присутні жовті плями незаросту, наповнені драглистим "холодцем" з бактерій.
Жодні інші фунгіциди в грибному блоці використовувати теж не можна!
Фунгіцид - це протигрибковий препарат, вносячи його в субстрат, ви знищите не тільки плісняву триходерму, а й саму грибницю гливи.
Необхідно просто правильно робити термообробку сировини, тоді браку не буде. Якщо ліньки вивчати і використовувати гідротермію, то не варто взагалі не починати займатися глиною, щоб не цькувати людей грибами, що виросли на хімії.
Від мошок та грибного комарика пропонують класти димілін на інокуляційному столі.
Але я особисто вважаю, що набагато вигідніше і виправданіше робити профілактичні санобробки проти мошки в засівочній, коридорах, інкубаторах. І робити їх відразу після появи на липкій стрічці щонайменше 5-7 штук комах. А камеру вирощування оброблятимуть фунгіцидами та інсектицидами у дні літньої зупинки.
Тим більше, що дуже швидко у комах з'являється резистентність (нечутливість) до диміліну, і він не допомагає.
Тільки у лабораторії. Для аналізу береться термооброблений зразок сировини до внесення міцелію.
Найпоширеніший метод визначення азоту – за К'єльдалем. Його роблять в агрохімлабораторіях та агроцентрах великих аграрних холдингів - там же, де роблять аналізи ґрунту.
Добре розвивається міцелій гливи на субстратах, де азоту від 0,7 до 0,9. При вищому азоті розвиток пригнічуватиметься. Сам блок може заростати з плямами, можливий розвиток бактерій, що виділяють аміак.
Слід врахувати, що врожайність гливи залежить не тільки від кількості азоту, а й від наявності інших елементів у складі субстрату - калію, фосфору та деяких мікроелементів. Саме тому рослинні суміші краще для субстрату - адже різні рослини накопичують більшу різноманітність мікроелементів.
Але, на жаль, при найпоширенішому в домашніх умовах способі – гідротермії – доводиться задовольнятися однокомпонентними, у крайньому випадку двокомпонентними складами.
Незалежно від технології виробництва субстрату необхідно:
1. Продумати розташування всього обладнання спочатку в кресленнях.
Визначити, де буде виводити воду, стояти ємності для пропарювання, накопичувальний бак із запасом води.
Для ксеротерму та тунелю потрібен парогенератор, так як пропарювання субстрату йде пором. У разі використання твердого палива потрібне місце зберігання дров та вугілля.
Необхідно поставити зручні, безпечні вмикачі електричного обладнання - без виделок, розеток, скручування.
2. Передбачити зручний вхід, що дозволяє легко заносити сухі рослинні компоненти, бажано окремо від основного входу.
3. Розміщувати все обладнання так, щоб вивантажувальні двері пропарювальних ємностей знаходилися безпосередньо в чистій зоні, а при гідротермії - бак стояв максимально близько до чистої зони або приміщення, де мішки остигають після пропарювання, і яке веде в чисту зону.
4. Організувати рух зроблених грибних блоків таким чином, щоб із чистої зони вони одразу потрапляли до інкубатора. Якщо це неможливо – то категорично неприпустимо носити блоки через субстратний цех, оскільки це мікробіологічно брудне місце для підприємства.
5. Продумати розстановку обладнання так, щоб його було зручно мити і обробляти препаратами, що дезінфікують, – як зсередини, так і зовні.
6. Забезпечити цех повітряним обігрівом. Для роботи із субстратом необхідна температура не менше 15 градусів. Якщо Ви використовуєте гідротермію, обігріваючи чан дров'яною піччю, опалення можна не робити.
7. При використанні дров'яних печей або твердопаливних котлів димові труби необхідно розташувати так, щоб дим не засмоктувався у камеру вирощування гливи.
Популярна серед грибників-початківців, зважаючи на легкість. Новачки в грибному бізнесі називають цей спосіб запарювання.
Процес гідротермії хоч і здається легким, але субстрат дуже часто буває надто:
Читати про мою книгу "Гідротермія - як правильно"
Приготування субстрату для гливи гідротермічним способом відбувається в ємності або бочці від 1 до 5 кубів.
Розрахунок ємності для гідротермії виходячи з того, що з одного куба отримують 25-28 грибних субстратних блоків вагою 10-11 кг.
Для замочування субстрату використовується той же бак, в якому відбуватиметься обробка.
Суха сировина не дуже щільно насипається в поліпропіленові мішки, зав'язується, пропарюється в баку з водою.
Для гідротермії краще використовувати лушпиння соняшника, якщо знайти її не вдається, підійде рубана солома з добавкою сіна, або суміш соломи з невеликою кількістю лушпиння.
Експериментувати при гідротермії складними рослинними композиціями не рекомендую дуже легко отримати брак.
У цьому способі нагрівається велика кількість води – на 1 кубометр ємності (вже з мішками, покладеними для пропарювання), необхідно близько 750 літрів води.
З урахуванням того, що вологість субстрату має бути 68-69% і сама сировина має вологість 10-15%, здавалося б – води потрібно майже стільки ж, скільки сухої сировини. Але насправді – набагато більше!
І тут справа не в тому, скільки води лушпиння чи солома візьмуть у себе.
А в тому, що нам потрібно покрити мішки із сировиною водою повністю. Так, щоб над ними було ще хоча б 7-10см шар води. Якщо боки мішків стирчатимуть з-під води - вони недостатньо прогріються, а це загрожує браком.
Воду можна нагрівати газом, електрикою чи дровами.
Безперечним плюсом цієї технології є невеликі витрати на обладнання.
Для гідротермічної обробки потрібний лише утеплений металевий бак з кришкою.
Усередині ємності - залізні грати, що віддаляються від дна на 10-15 см.
Електрики для запарювання застосовують рідко, надто дорого. Для 2х кубового бака, наприклад, потужність ТЕНів має бути не менше 40 кВт.
Газа на нагрівання такої самої ємності піде близько 25 кубів.
Принцип установки бака однаковий під газовий пальник або дрова: вибудовується конструкція форми, з червоної цеглини, шириною в цеглу або півтора (залежить від ємності бака).
Висота - близько 15 рядів (головне, щоб було зручно дрова закидати або вставляти пальник). У глухій стіні, зворотній від отвору для закладки дров, робиться отвір для тяги з димоходом.
1. До пропарювання сировина повинна полежати в теплій воді не менше 8 годин, щоб спори плісняви та бактерій встигли набухнути - тоді вони стають вразливими, потім при пропарюванні гинуть.
Якщо вода дуже холодна, можна заливати її в бак, одночасно прогріваючи до 20-30 град, при цій температурі набухання спор іде найактивніше.
Якщо потужність водопроводу невелика, потрібно мати додаткову ємність з водою, щоб заливати воду насосом одночасно з водопровідною.
2. Після того, як сировина полягає в теплій воді належного часу, необхідно довести воду до температури пропарювання.
Воду необхідно нагріти не менше 80 градусів, показник правильного пропарювання – це температура в центрі мішка із сировиною. Вона має бути в межах 68-70 градусів. Таку температуру необхідно тримати не менше:
лушпиння - 3-4 години
солома з сіном – 7-8 годин.
3. Після закінчення часу пропарювання воду з бака зливають, а мішки залишають у баку на 5-6 годин.
Зайва вода з лушпиння за цей час стікає, а мішки повільно охолоджуються, вбираючи до своєї структури додатково вологу.
Охолоджувати субстрат холодною водою я не рекомендую.
У разі виробничої необхідності можна витягнути мішки з бака, скласти їх щільною купкою на піддон у чистій зоні або приміщенні, що поряд з нею.
Через 6-7 годин мішки можна поставити окремо один від одного, для швидшого остигання. Коли температура опуститься нижче 27 градусів, можна розпочинати засів.
Можна спробувати. Якщо воду пропустити через сито (фільтр), щоб велике сміття та грязьова піна осіли, можна заливати вдруге мішки із сировиною. Але як тільки з'явиться брак – від повторного використання води доведеться відмовитись.
Суха рослинна суміш пропарюється парою при 98-99 градусів кілька годин, а потім остуджується холодною водою 5-7 годин.
Для пропарювання необхідний парогенератор.
Вода для охолодження повинна мати лужну реакцію. Для цього до неї додають вапняний розчин, до досягнення значення рН від 8 до 9ти.
Конкретний рівень рН води визначається досвідченим шляхом. Кінцева мета – отримати субстрат із рН від 8,0 до 8,5.
При ксеротермії дуже важливо стежити за лужністю субстрату на кожній партії, оскільки цвілевий брак при цьому способі обробки найпоширеніший.
Чиста зона має якісно дезінфікуватися.
Для ксеротермічного процесу рослинна маса міститься в ємність.
Найчастіше це вертикально встановлені бочки великої кубатури з отвором завантаження сировини зверху та вивантаженими дверцятами для пропареної маси.
Хочу наголосити, що пропарювати потрібно саме суху сировину. Немає сенсу забивати сухе, заливати його водою, а потім одразу пропарювати.
Це вже якась подоба пастеризації, а там зовсім інша логіка процесу. Не слід їх змішувати та винаходити Франкенштейна.
Через кілька років роботи на таких змішувачах починається брак, причому як бактеріальний, так і цвілевий.
Тому при використанні змішувачів необхідно відразу після засіву ретельно вимивати їх, потім обполіскувати з дезінфектантом.
Періодично пусту ємність потрібно пропарювати.
У технології ксеротермії і в тунелях можна використовувати різні композиції - суміші соломи злакових і бобових культур, лушпиння гречки і соняшникового лушпиння.
Складати композиції повинен досвідчений технолог, оскільки необхідно враховувати як поживність, так і структуру сировини.
Принцип тунельної обробки загалом такий самий, як при гідротермії: у мокрій сировині проростають спори, які потім вбивають високою температурою (70-73 градусів). Тільки не за допомогою гарячої води, а парою.
Для домашнього господарства можна побудувати маленький тунель для пропарювання - найменші камери пропарювання, які я бачила були на 1 тонну субстрату.
Але для дрібних підприємств незручність полягає в тому, що вентилятор повинен працювати не менше ніж півтори доби, навряд чи сусідам сподобається постійний гул уночі. Та й вам самому доведеться контролювати процес і вдень і вночі, чи підключити датчики, які відправлять сигнал на смартфон у разі виходу за межі заданих параметрів температури, тиску, а також відсутності електрики чи надходження води до парогенератора.
Для невеликих підприємств та домашніх господарств, які хочуть застосувати пастеризацію, я написала книгу. У ній розглянуто будівництво пропарювальної камери для субстрату гливи від двох до 10 тонн завантаження і всі режими обробки.
Які процеси описані в книзі та її вартість можна дізнатися тут.
Вентиляційна система тунелю ганяє пароповітряну суміш по колу – це і є рециркуляція.
При досягненні температури 69-70 градусів починається процес пастеризації, триває від 10 до 20 годин. Процес контролюється температурними датчиками.
У вентиляційній системі є засувки свіжого повітря, рециркуляції та скидання, завдяки їхній злагодженій роботі відбуваються процеси розігріву, пастеризації, охолодження субстрату.
Якщо ви збираєтеся організувати промислове виробництво гливи з обробкою сировини в тунелі, ви можете звернутися до мене за консультацією та повним супроводом будівництва всього субстратного цеху, включаючи тунель, чисту зону, розрахунок та встановлення вентсистеми, налагодження роботи тунелю.
Тунельне виробництво вимагає досить великих грошових вкладень для будівництва цеху, адже дуже багато субстрату дуже важко зафасувати вручну. Отже, окрім спорудження самого тунелю та оснащення його вентиляційною системою, датчиками, автоматикою, необхідно придбати ще й обладнання чистої зони.